Програма з біології 2017–2018 І курс

І курс

52 години (1,5 год на тиждень, із них 4 год резервних)

 

 

Зміст навчального  матеріалу

Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учнів

2

Вступ

Система біологічних наук. Зв’язок біологічних наук з іншими науками.

Методи біологічних досліджень.

Рівні організації живої природи.

 

  Учень (учениця):

  називає:

рівні організації живої природи;

характеризує:

методи біологічних досліджень (описовий, порівняльний, експериментальний, статистичний, моделювання, моніторинг);

   пояснює:

зв’язок біології з іншими природничими і гуманітарними науками.

Розділ І.  Молекулярний рівень організації живої природи

3

Тема 1.  Неорганічні речовини

Елементний склад організмів.

Класифікація хімічних елементів за їх кількістю в організмах: макроелементи, мікроелементи.

Роль неорганічних речовин (води, кисню, мінеральних солей) у життєдіяльності організмів.

Учень (учениця):

називає:

– органогенні елементи;

причини ендемічних та

екологічних захворювань людини;

характеризує:

– біологічну роль найважливіших для організму людини хімічних елементів;  

– роль води, кисню, мінеральних солей в існуванні живих систем різного рівня;

– поняття: гідрофільність, гідрофобність;

робить висновки:

– про єдність елементного складу тіл живої і неживої природи;

 

8

Тема 2. Органічні речовини

 

Органічні речовини, що входять до складу організмів, їх різноманітність та біологічне значення.

Будова, властивості, роль у життєдіяльності організмів  органічних молекул: ліпідів, моноcахаридів, амінокислот нуклеотидів.

Будова, властивості, роль в життєдіяльності організмів макромолекул (біополімерів): полісахаридів, білків, нуклеїнових кислот.

Принципи дії ферментів, їх роль у життєдіяльності організмів.

 

Лабораторні роботи:

№ 1. Визначення деяких органічних речовин та їх властивостей.

№ 2. Вивчення властивостей ферментів.  

Практичні роботи:

№ 1.  Розв’язування елементарних вправ з  реплікації та транскрипції.

 

Учень (учениця):

називає:

     органічні речовини, що

входять до складу організмів; біополімери;

характеризує:

– властивості та біологічну роль ліпідів (жирів, фосфоліпідів, стероїдів);

– біологічну роль моносахаридів  (рибози, дезоксирибози, глюкози), олігосахаридів (сахарози, лактози);

полісахаридів (крохмалю, глікогену, целюлози, хітину);

– будову, властивості та біологічну роль амінокислот, білків,

нуклеотидів, нуклеїнових кислот;

– структурні рівні організації білків;

пояснює:

– роль АТФ в життєдіяльності організмів;

спостерігає та описує:

– властивості органічних молекул;

– дію ферментів;

розв’язує:

– елементарні вправи з молекулярної біології (моделювання реплікації, транскрипції);

дотримує правил:

– техніки безпеки при виконанні лабораторних і практичних робіт;

робить висновок:

– про єдність  хімічного складу організмів.

 

 

Розділ ІІ. Клітинний рівень організації живої природи

 

5

Тема 1. Загальний план будови клітин. Поверхневий апарат. Ядро.

 

Загальний план будови клітини. Методи цитологічних досліджень.

Хімічний склад, будова і функції клітинних мембран (біомембран). Транспорт речовин через мембрани.

Функції та особливості будови поверхневого апарату клітин організмів різних царств живої природи. Будова і функції ядра клітин еукаріотів.

Значення нуклеоїду клітин прокаріотів. Особливості будови клітин прокаріотів і еукаріотів.

 

Лабораторна робота:

№ 3. Будова клітин прокаріотів і еукаріотів.

 Учень (учениця):

називає:

– методи вивчення клітин ( світлова і електронна мікроскопія);

– типи організації клітин;

– функції поверхневого апарату клітин;

– функції ядра;

– механізми транспорту речовин через біомембрани;

наводить приклади:

– про- та еукаріотичних організмів;

характеризує:

– клітинну теорію Т. Шванна і її роль в обґрунтуванні єдності органічного світу;

– хімічній склад, будову і функції клітинних мембран;

– будову ядра ( ядерна оболонка, нуклеоплазма, ядерний матрикс, хроматин, ядерце);

– нуклеоїд прокаріотів;

– будову клітини прокаріотів і еукаріотів;

пояснює:

– керівну роль спадкової програми у життєдіяльності клітин;

– взаємозв’язок  клітини із зовнішнім середовищем

порівнює:

– поверхневий  апарат клітин бактерій, грибів, рослин і тварин;

– будову клітин рослин, тварин, грибів, бактерій;

дотримує правил:

– виготовлення мікропрепаратів;

застосовує знання:

– про будову клітин для доказу єдності органічного світу;

робить висновок:

про загальний план будови клітин прокаріотів і еукаріотів та їх особливості.

 

7

Тема 2. Цитоплазма клітин.

 

Складники цитоплазми: цитозоль, цитоскелет, мембранні, немембранні органели, включення.

Будова і функції цитоскелету.

Будова клітинного центру, його роль в організації цитоскелету.

 Хімічний склад, будова і функції рибосом. Синтез білків.

Будова і функції одномембранних органел клітин (гранулярна і гладенька ендоплазматичні сітки, апарат Гольджі, лізосоми, вакуолі).

Будова і функції двомембранних органел клітини.

Гліколіз. Клітинне дихання.

Фотосинтез. Значення фотосинтезу.

 

Практична робота:

  2. Розв’язування елементарних вправ з трансляції

Учень (учениця):

називає:

– складники цитоплазми;

– мембранні і немембранні органели і включення клітини;

– процеси, які відбуваються в цитоплазмі клітини;

наводить приклади:

– рухів клітин і внутрішньоклітинних рухів;

розпізнає:

– компоненти клітин на схемах;

характеризує:

– хімічний склад і функціональне значення цитозолю;

роль цитоскелету в організації рухів в клітині і рухів клітин;

– роль клітинного центра в організації цитоскелету;

                                            будову і функції одномембранних і двомембранних органел;

– генетичний код та його значення в біосинтезі білків;  

– процеси гліколізу, біосинтезу білків, фотосинтезу, клітинного дихання;

пояснює:

– значення гліколізу,  клітинного дихання;

– значення фотосинтезу, його планетарну  роль;

розв’язує:

– елементарні вправи з трансляції;

застосовує знання:

– про вплив факторів зовнішнього середовища на клітини для профілактики захворювань людини;

– про будову клітин для доказу єдності органічного світу.  

 

6

Тема 3. Клітина як цілісна система.

 

Функціонування клітини прокаріотів як цілісної системи. Поділ клітин прокаріотів.

Клітинний цикл еукаріотів.

Хімічний склад і будова хромосом на різних стадіях клітинного циклу.

Мітоз. Мейоз.

Обмін речовин і енергії в клітині – енергетичний і пластичний обмін.

Сучасна клітинна теорія як уточнення і доповнення клітинної теорії Т. Шванна.

 

 

Лабораторні роботи:

№ 4. Будова хромосом.  

5. Мітотичний поділ клітин.

 

Учень (учениця):

називає:

– положення сучасної клітинної теорії;

– фази мітозу і мейозу;

наводить приклади:

– клітин, що не діляться;

характеризує:

– поділ клітин прокаріотів;

– стадії клітинного циклу еукаріотів;

– хімічний склад, будову і функції хромосом;

– процеси мітозу та мейозу в еукаріотів;

– етапи енергетичного обміну;

– сучасну клітинну теорію;

– клітинний рівень організація життя;

пояснює:

зв’язок пластичного і енергетичного обміну в клітині;

порівнює:

– процеси мітозу і мейозу;

– обмін речовин і енергії в клітинах автотрофних і гетеротрофних, аеробних і анаеробних організмів;

– клітинну теорію Т. Шванна з сучасною клітинною теорією;

обґрунтовує:

– подібність і відмінності у будові клітин організмів різних царств живої природи у зв’язку зі способом їхнього існування;

застосовує знання:

– про процеси життєдіяльності клітини для збереження здоров’я;

робить висновок:

– клітина – елементарна цілісна жива система;

– у клітинах організмів різних царств живої природи відбуваються подібні процеси обміну речовин

 

 

Розділ ІІІ. Організмовий рівень організації живої природи

 

4

Тема 1. Неклітинні форми життя

 

Віруси, їхній хімічний склад, будова, життєві цикли.

Роль в природі й житті людини.

Профілактика ВІЛ- інфекції/СНІДу та

інших вірусних захворювань людини. Пріони.

Учень (учениця):

називає:

– неклітинні форми життя;

наводить приклади:

– захворювань людини, що спричинені вірусами і пріонами;

характеризує:

– хімічний склад, будову та життєвий цикл вірусів;

– механізми проникнення вірусів у клітини людини, тварин, рослин, бактерій;

– особливості вірусів, їх роль у природі й житті  людини;

– шляхи розповсюдження вірусних захворювань людини;

– особливості пріонів;

пояснює:

– заходи профілактики вірусних захворювань людини, зокрема грипу, ВІЛ-інфекції/СНІДу,

 вірусного гепатиту;

– заходи профілактики зараження пріонами;

робить висновок:

віруси – неклітинні форми життя, обов’язкові внутрішньоклітинні паразити.

 

 

4

Тема 2. Одноклітинні організми

 

Характеристика прокаріотів.

Особливості  організації і життєдіяльності прокаріотів. Роль бактерій у природі та в житті людини.

Профілактика бактеріальних захворювань людини. Особливості організації і життєдіяльності одноклітинних еукаріотів.

Колоніальні одноклітинні організми.

Учень (учениця)

називає:

– одноклітинні організми;

наводить приклади:

– одноклітинних прокаріотів;

– одноклітинних рослин, тварин, грибів;

– колоніальних одноклітинних організмів;

характеризує:

– особливості будови прокаріотів;

– особливості будови одноклітинних еукаріотів;

– автотрофні бактерії, гетеротрофні бактерії;

– аеробні та анаеробні бактерії;

– шляхи розповсюдження бактеріальних захворювань людини;

– явище колоніальності  одноклітинних організмів;

– відмінності одноклітинних еукаріотів від клітин багатоклітинних організмів;

пояснює:

роль бактерій в екосистемах;

– значення бактерій у господарчій діяльності людини;

– засади профілактики бактеріальних захворювань людини;

– принципи застосування антибіотиків у лікуванні бактеріальних захворювань;

– роль одноклітинних еукаріотів у виникненні захворювань людини;

– роль одноклітинних грибів у природі та життєдіяльності людини;

– роль одноклітинних рослин і тварин у природі;

застосовує знання:

– про процеси життєдіяльності бактерій для профілактики інфекційних захворювань та використанні у господарчій діяльності людини.

 

 

8

Тема 3. Багатоклітинні організми

 

Багатоклітинні організми без справжніх тканин. Багатоклітинні організми зі справжніми тканинами.

Стовбурові клітини. Диференціація клітин. Принципи взаємодії клітин. Утворення тканин у тварин.

Будова і функції тканин тварин.  Гістотехнології.  

Утворення, будова і функції тканин рослин, їх здатність до регенерації.

Органи багатоклітинних організмів.

Регуляція функцій у багатоклітинних організмів.

Колонії багатоклітинних організмів.

 

Лабораторні роботи

№ 6. Будова тканин тваринного організму.

№ 7. Будова тканин рослинного організму.

Учень (учениця):

називає:

– багатоклітинні організми;

– тканини багатоклітинних організмів;

– органи рослин і системи органів тварин;

наводить приклади:

– застосування гістотехнологій для лікування захворювань людини;

– колоній багатоклітинних організмів;

характеризує:

– стовбурові клітини багатоклiтинних організмів;

– типи тканин тварин ( епітеліальні, тканини внутрішнього середовища, м’язові, нервова);

– типи тканин рослин (твірні, покривні, провідні,  основні);

– регуляцію функцій у рослин;

– регуляторні системи тварин на прикладі людини (нервову, ендокринну, імунну);

– тканинний, органний, організмовий рівні організації живої природи;

пояснює:

– значення стовбурових клітин багатоклітинних організмів,

– значення процесу диференціації клітин, утворення тканин і органів;

– значення процесів  регенерації;

– взаємодію систем регуляції у людини;

порівнює:

– організацію багатоклітинних рослин, тварин і грибів;

– стовбурові та диференційовані клітини;

застосовує знання:

– для оцінки етичних  аспектів досліджень в галузі цитотехнологій і гістотехнологій;

робить висновок:

про принципи організації та функціонування багатоклітинних організмів.

 

1

 

Узагальнення.  Принципи  організації , функціонування і властивості молекулярного, клітинного,  організмового рівнів   
організації живої природи.